Він може бути використаний у військовій справі, для потреб громадської безпеки або в разі рятувальних робіт, коли полум'я або задимлення заважає рятувальникам знайти і евакуювати постраждалих.  

Основу розробки Джоя Вілсона і Ніла Патуарі з Університету Юти складає масив недорогих приймачів, що працюють у радіодіапазоні. Сигнали з різних датчиків, яких в одній системі може бути за необхідності до декількох десятків, фіксує і обробляє комп'ютер. 

Коли людина переміщається всередині цієї системи приймачів, вона відкидає "тінь" у радіодіапазоні, оскільки людське тіло деякою мірою поглинає і відображає радіохвилі. Переміщення об'єкту фіксують датчики.

Працездатність цієї системи розробники показали у своїх експериментах на відкритому просторі й у приміщеннях із цегляними стінами, навколо яких були встановлені приймачі. 

Сам об'єкт у радіодіапазоні виглядає як куляста конструкція, тому ідентифікувати особу людини неможливо. Це, за словами вчених, дозволяє використовувати систему для потреб безпеки в тих випадках, коли камери відео спостереження встановити не можна з етичних міркувань. 

Випромінювання, використовуване для роботи системи, у 500 разів слабкіше за випромінювання мобільного телефону, тому не становить ніякої небезпеки ні для людей, ні для телекомунікацій.